Усі покоління ГБО на авто: як не заплутатися і що важливо знати
Для класифікації типів газобалонного обладнання в Україні використовується термін «покоління». Що він старший, то складніший і досконаліший. Чому ж тоді досі широко застосовується ГБО 2-го і 4-го поколінь і значно рідше – ГБО 3 чи ГБО 5?
(за матеріалами "Автоцентр")
Насправді існує деяка плутанина у класифікації поколінь, точніше – у її нумерації. Але суті справи це не змінює, головне – розуміти, в чому відмінності. А вони полягають, передусім, у способі керування подачею газу в циліндри і відповідних конструктивних нюансах. І щоб усунути плутанину, простіше розділити всі системи на створені для карбюраторних і інжекторних двигунів.
Для карбюраторних двигунів
Під системами першого і другого покоління сьогодні розуміють ГБО з вакуумно-механічним регулюванням подачі газу. Дозуюча діафрагма в редукторі-випарнику в ролі вихідної інформації враховує розрідження у впускному колекторі, що залежить, у свою чергу, від навантаження на двигун і положення дросельної заслінки. Така апаратура створювалася насамперед для карбюраторних двигунів, хоча деякі модифікації ГБО 2-го покоління ставлять на бюджетні інжекторні автомобілі. Ці системи хороші своєю простотою, непримхливістю, надійністю та доступністю. Мінуси – в перевитраті газу порівняно з сучаснішими системами.
Суттєвий недолік – у продажу сьогодні не так просто знайти комплект ГБО з вакуумним керуванням у високоякісному виконанні, оскільки воно вважається вже морально застарілим. Однак в асортименті деяких іменитих марок такі компоненти представлені доволі широко. Так, у Atiker одних тільки редукторів так званого 2-го покоління у виробничій програмі ні багато ні мало 6 моделей.
Для інжекторних моторів
Першою спробою конструкторів залучити до управління двопаливними системами живлення електроніку були системи управлінням за кисневим датчиком згоряння палива і регулювання подачі палива кроковим електродвигуном. Такі системи часто називають третім поколінням. Вони призначалися для інжекторних двигунів, часто – моновприскових, хоча з певними переробленнями їх монтували і на карбюраторні двигуни. Як і у старших систем, газ тут переходить із рідкої фази в газоподібну в редукторі. Але за керування дозуванням палива відповідає вже не вакуум, а електронний блок, що враховує дані від лямбда-зонда і датчиків двигуна, положення дросельної заслінки.
Власне відміряє газ механічний кроковий дозатор, а до циліндрів його подає змішувач, встановлений на дросельну заслінку. Доволі складне, дороге, але недостатньо економічне обладнання такого типу не прижилося, поступившись місцем наступному, яке прийнято називати четвертим поколінням. Найпоширеніші на сьогодні системи – це газове впорскування, що повністю успадкувало принцип подання бензину на автомобілях з класичним розподіленим уприскуванням бензину. У впускний колектор врізаються електромагнітні газові форсунки, індивідуальні для кожного циліндра, а керує ними електронний блок, який перехоплює сигнали, що надходять до бензинових форсунок від штатного ЕБУ двигуна.
[ГБО] Газовий редуктор, трубопроводи, запірна арматура і балон у принципі не відрізняються від вузлів колишніх поколінь. Таке газове впорскування на сьогодні можна вважати найбільш раціональним щодо поєднання ціни, конструкції і витрати газу. Правильно налагоджені системи ГБО цього типу (4-го покоління) марки Atiker на найбільш поширених в Україні авто споживають газу лише на 10-15 % більше, ніж бензину. Один із недоліків цих систем – висока ціна, (вона вдвічі-втричі вища проти ГБО з вакуумним регулюванням) та потреба в обладнанні для точного налаштування системи на автомобілі. Наразі четверте покоління є найпопулярнішим у нашій країні. І це цілком справедливо, але за одного застереження: потрібно обирати компоненти лише авторитетних марок і монтувати ГБО в спеціалізованих майстернях, оскільки тільки в такому разі система працюватиме без проблем.
Загалом існують і сучасніші системи – ті, що зазвичай відносять до п’ятого покоління. Це теж газове впорскування, але з однією істотною відмінністю: скраплений газ не переводиться в газоподібний стан, автомобіль споживає його в тому вигляді, в якому він зберігається в балоні, – рідкому. Насос, розташований у балоні, нагнітає рідкий газ у магістраль і далі – до форсунок, які впорскують його у впускний колектор навпроти кожного циліндра. Або ж на моторах з безпосереднім уприскуванням палива можливе впорскування газу через бензинові форсунки просто в циліндр. Але в такій системі ще використовується дорогий модуль перемикання подачі до форсунок бензину або скрапленого газу.
Як і в бензиновому режимі роботи, уприскуванням рідкого пропан-бутану керує електроніка. Причому для правильного згоряння рідкого газу застосовується програмне забезпечення, написане спеціально для конкретної моделі двигуна. В результаті така система швидше реагує на зміну навантаження і завдяки точному дозуванню ощадливіше витрачає паливо (на рівні бензину). Комплект ГБО з уприскуванням рідкого газу коштує приблизно вдвічі дорожче обладнання попередньої генерації, а крім того, компоненти рідкого уприскування вимогливі до якості газу і рівня сервісу, так що не дивно, що в нашій країні воно не отримало поширення.
